Тарас Шевченко
Акровірш «Тарас Шевченко»
Адаменко Назар Олегович,2-А клас,
Вчитель: Соколенко Олена Анатоліївна
Тяжке життя було у нього,
А він зростав, терпів, мужнів.
Рано став він сиротою,
А без батьків – завжди складніш.
Старша сестра була за няньку.
Низький уклін
Голуб Анна, 3-А клас
Вчитель: Кузіва Н.І.
Портрет, убраний рушниками,
Яскраво прикрашає клас.
Ясними мудрими очами
У душу дивиться Тарас.
Якби Шевченко був живий…
Сердюк Микита, 11-Б
Вчитель: Ігнатова С.В.
Якби Шевченко був живий,
Не знала б горя Україна,
Та зрозумів би цілий світ,
Що ціль у всіх у нас єдина.
Кобзар
Бехлер Олександра,4-А клас,
Вчитель: Лисенко Алла Іванівна
Народився навесні
братик у Катрусі,
Для тата й мами – син Тарас,
А для всіх нас він Кобзар.
У душі народу – Кобзареве слово
Сторчеус Ганна,11-А клас,
Вчитель: Яременко Людмила Василівна
Святим є слово, слово Батька,
Яке в душі горить вогнем,
Яке запалює зненацька,
Лютує з вічним тягарем.
Номінація «Віршований твір»
Слєпченко Валерія,8-А
Вчитель: Яременко Л.В.
***
Є такий поет Шевченко,
А зовуть його Тарас.
Його люблять всі читати.
Весь наш восьмий клас.
Вірші, спогади, поеми –
Все лунає світом:
«Нехай квітне Україна
Радістю привітна!»
Нащадки Кобзаря
Зінов’єва Ілона, 4-А клас,
Вчитель: Лисенко Алла Іванівна
Проходить день за днем, і тонша календар,
Так швидкоплинно вік міняє інший.
Та актуальним й досі залишається Кобзар,
Сьогодні його заклик чує найглухіший.
Тарасові Шевченку
Морозкін Артем Олегович,9-Б клас,
Вчитель: Севостьяненко Наталія Іванівна
Тарасе, поглянь на свою Україну,
На сивії гори і бистрії ріки,
Це твоє слово, рідне, єдине,
Сказане тобою навіки.
Мова
Табунщик Анна,5-А,
Вчитель:Яременко Л.В.
Мова наша калинова –
І звучить вона святково!
І вчувається у ній
Наших слів спів золотий!
Мрія Поета
Білоножко Андрій, 5-А
Вчитель Яременко Л.В.
З картини дивиться на мене
З сумним десь поглядом Поет.
В віршах, піснях благословенних –
Він малював в них свій портрет.
«Кобзар» Т. Шевченка – безсмертна книга правди українського народу
Фелюст Вікторія Олександрівна,8-А клас,
Вчитель: Яременко Людмила Василівна
«Кобзар» Т.Шевченка – безсмертна книга правди українського народу. Відкриваю Шевченків «Кобзар» - і переді мною прекрасне і довголітнє життя безсмертної ідеї книги, яку читали сучасники Великого Кобзаря, наші прадіди, діди і батьки. І сьогодні в рядки книги правди вчитуюся я.
Розгортаю «Кобзар» - і в серці палає вогонь. Здається, що я кладу руки на трепетне гаряче людське серце, яке пережило багато випробувань, багато пізнало, відчувало потужний пульс цієї книги. далі..
Якби я жив у часи Тараса Григоровича Шевченка
Сопрун Владислав Станіславович, 7-А клас,
Вчитель: Севостьяненко Наталія Іванівна
Усі ми знаємо, що ХІХ століття було не найлегшим для українського народу. У ті часи кріпацтво стало залізними кайданами, що скували руки селян.
Сім’я Т.Г.Шевченка не була винятком. Батьки з ранку до вечора на панщині, діти вдома самі (а їх було шестеро – Микита, Тарас, Йосип, Катерина, Ярина, Марія – від народження сліпа). Мені навіть уявити складно, як їм було важко. А дітей ще треба одягнути й нагодувати…
Якби я жив у часи Т.Г.Шевченка, то моє дитинство не було б таким безтурботним, веселим і щасливим, як зараз. Я б не бачив своїх батьків, бо їм доводилося б працювати, не навчався б у школі, доглядав би молодшого брата й сестер. далі..
Номінація «Есе»
Шевцова Марина,11-А,
Вчитель: Бущенко Вікторія Анатоліївна
Шевченківські алюзії
Світе тихий, краю милий, моя, Україно!
Існує сила творення і сила руйнування. Третьої немає. Навіть якщо нам здається, що ми не деградуємо і не розвиваємося, а так собі залишаємося на місці, - ми все одно повільно, але впевнено занепадаємо. Ніщо у цьому світі не сприймає порожнечі: якщо у склянку налити води – вона витіснить повітря; якщо воду вилити – повітря повернеться, і жодної секунди склянка не буде порожньою. Ці ж закони діють і в суспільстві: якщо держава не розвивається, вона теж занепадає.
Проте як на розвиток, так і на занепад впливає багато чинників: економічний, політичний, а найголовніше – соціальний, або моральний. Як дружній сім’ї у бідній хаті веселіш живеться, ніж самотньому багатію у князівських хоромах, так і населення бідної, але з міцними традиціями держави живе краще, ніж багата країна з глибокою моральною кризою. далі..
«Твір-роздум»
Адаменко Вероніка Олегівна,8-Б клас,
Вчитель: Яременко Людмила Василівна
Не поет – бо це ж до болю мало,
Не трибун – бо це лиш рупор має,
І вже менш за все – «Кобзар Тарас»
Він, ким зайнялось і запалало
Є. Маланюк
Швидко плине час… Але ніколи не згасне любов людей до найкращого, що квітчає рід людський і землю рідну. Ніколи не забудуть українці імена людей, які вони свято бережуть у своїй пам’яті, з великою любов’ю та повагою передають з покоління в покоління. Це імена полум’яних борців за народне щастя, геніїв, що віддали свій талант рідній Батьківщині. Серед них – Тарас Григорович Шевченко.
Його талант відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття, наше минуле й нашу надію на майбутнє. Він символізує думи українського народу, втілює його гідність, дух і пам’ять. Шевченко для нас більше, ніж великий поет – він національний пророк і мученик. далі..
Гортаючи сторінки «Кобзаря»
Стахова Людмила Сергіївна, 9-А клас,
Вчитель: Севостьяненко Наталія Іванівна
Є справді скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі, йдуть від покоління до покоління, огортуючи глибинним часом людську душу. До таких скарбів належить і «Кобзар» Тараса Шевченка. Погортайте сторінки сивих віків, вчитайтесь упрості й хвилюючі його слова, віднайдіть золоті ключі справедливості. Його поезія – то нива, яка квітує й сьогодні на нашій українській землі.
Україно! Якоюсь сумною й трагічною була твоя доля! Єдина на світі країна, народ якої тривалий час був позбавленій власної історії, не мав своєї держави. Хто тільки не топтав тебе! Споконвіку терзали твою співучу душу, Україно, виймали з неї серце, втоптували в багно людську мову, виганяли з рідної хати. далі...
Номінація «Есе»
Валерія Слєпченко, 9-А
Вчитель: Луценко С.П.
Чи знаємо ми Шевченка?
Шевченко... Кобзар.... Син українського народу.... З самого дитинства ми чуємо ці слова, вчимо напам’ять вірші у школі, силоміць визубрюючи рядки в певному порядку, але мало хто з нашого покоління замислюється, чому саме його вважають найкращим серед українських поетів, чому до нього з такою повагою ставляться наші бабусі, а в кожному домі є «Кобзар».
Нещодавно я випадково натрапила на вірш Тараса Григоровича Шевченка «Не завидуй багатому», який змусив мене тоді взяти в руки «Кобзаря». Так я познайомилася зі справжнім Шевченком. У шкільних підручниках ми вивчаємо скоріше виліплений різними авторами образ Шевченка, забувши про те, що передусім він – людина: з його болем, коханням, тяжкою долею та щасливими хвилинами життя. далі...